Головна » Статті » З досвіду роботи » Методична робота

Історія виникнення кейс-методу

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ КЕЙС-МЕТОДУ

Серед сучасних технологій і активних методів навчання особливе місце у професійній освіті відведено кейс-методу. Відповідно до класичного визначення метод кейсів (англ. Case method, кейс-метод, кейс-стади, case-study, метод конкретних ситуацій, метод ситуаційного аналізу ) - це техніка навчання, що використовує реальні економічні, соціальні та бізнес ситуації. При цьому учні повинні проаналізувати ситуацію, визначити сутність проблеми, запропонувати основні шляхи її вирішення та вибрати кращий варіант. Побудова кейсів базується на реальних фактичних матеріалах чи реальних ситуаціях. Важливість кейс-методу обумовлена тим, що він відображає не лише практичну проблему, а й мобілізує комплекс знань, який необхідно використати при її вирішенні, а також суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність, що безумовно свідчить про ефективність реалізації сучасних завдань системи освіти. Метод case-study найбільш широко використовується в навчанні економіки та бізнес-наукам за кордоном [1].

Перше «зерно» методу, який нами розглядається, «посіяв» у педагогічну науку ще великий Сократ. Його відома евристична (сократична) бесіда це «словесний метод навчання, у процесі якого на гостре, цікаве проблемне запитання вчителя учень самостійно знаходить правильну відповідь [2].

Метод ситуаційної освіти виник в 1870 році в Гарвардській юридичній школі завдяки Христофору Колумбу Ленгделлу. Ленгделл практично відкрив нову область у викладанні, приблизно так само, як свого часу його знаменитий тезко відкрив Америку. Крім того йому теж спочатку довелося зіткнутися з труднощами, недовірою і опором прихильників традиційного навчання.

Після закінчення Гарвардської школи права Ленгделл продовжив в ній свою роботу в якості наукового співробітника і бібліотекаря. У 1870 році президент Гарварду Чарльз Вільям Еліот, колишній однокурсник Ленгделла, призначив його деканом школи права і Ленгделл, вивчивши величезний бібліотечний матеріал по юриспруденціі, негайно приступив до розвитку методу кейсів [5]. Використовуючи і розвиваючи метод Сократа він ввів у практику навчання роботу з першоджерелами судових справ, апеляцій та інших документів з юриспруденції. Слухачам надавалися описи певної ситуації, з якою зіткнулася реальна організація в своїй діяльності, для того щоб ознайомитися з проблемою, аби знайти самостійно і в ході колективного обговорення рішення[3].

Підхід Ленгделла різко відрізнявся від традиційного навчання (лекцій, семінарів). Даний метод навчання зустріли з величезним опором. За перші три роки роботи Ленгделла на посаді декана, кількість студентів знизилася з 165 до117 осіб, але завдяки підтримці Ч. Еліота, Ленгделл залишався на своєму посту до 1895 року. На той час метод дав великий успіх та утвердився не лише в Гарварді, а й в шести інших юридичних школах [5].

Досвід поступово знаходив підтримку в інших юридичних школах. Подальший розвиток активних способів навчання знайшов поширення в школі бізнесу в Гарварді, заснованої в 1908 р. У першу програму під назвою «Master of Business Administration» (МВА) («Магістр ділового адміністрування») був введений обов'язковий курс - метод ситуаційного аналізу « Мистецтво ведення бізнесу» ( 1912 р.).

Складність кейс-методу полягала в тому, що більшість викладачів були вченими і не мали практичного досвіду ведення бізнесу. Тому спочатку до Гарвардської школи бізнесу запрошувалися керівники менеджери і директори великих фірм, власники власних компаній, які ділилися з аудиторією реальними ситуаціями зі свого досвіду. Студенти аналізували почуте і через два дні здавали письмові звіти з рекомендаціями щодо вирішення проблеми, запропоновані рекомендації, а потім обговорювали їх в аудиторії. Різні варіанти вирішення проблеми обговорювалися групою в присутності власників фірм.

Так у 1919 р. Волас Донам, в минулому, банкір використовуючи свій практичний досвід в галузі права та бізнесу, запропонував викладачам переглянути лекційний підхід на « колекціонування кейсів » і роботу з ними. На початку двадцятого століття (1921р) був опублікований перший підручник з написання ситуаційних вправ. Через деякий час, в 1925 році, у звітах Гарвардського університету вже опублікували перші добірки кейсів [1, 2] .

У Західній Європі кейси почали активно використовуватися з 60-х pp. XX ст.

У середині двадцятого століття викладання з використанням кейс - методу почало завойовувати нових прихильників і використовуватися в Західній Європі.

У європейській традиції бізнес-освіти спочатку утвердився трохи інший формат навчання. Перші програми навчання «Master of Business Administration» (МВА) у Франції, Швейцарії, Великобританії та інших країнах тривали в середньому 12 місяців (замість дворічних програм, як це було прийнято в США) і були розраховані на студентів, які вже мали практичний досвід в управлінні бізнесом. Ця прагматична орієнтація і наближеність до світу реального бізнесу знайшла своє найбільше вираження в Манчестерскій школі бізнесу (Manchester Business School, MBS) і, відповідно, так званої манчестерської школі кейсів. Серед лідируючих бізнес - шкіл Європи , які не тільки беруть активну участь у викладанні, а й у написанні кейсів, відзначають наступні школи: INSEAD, LBS, HEC, LSE, ESADE.

В даний час співіснують дві класичні школи case-study: Гарвардська (американська) і Манчестерська ( європейська). У рамках першої школи метою методу є навчання пошуку єдиного вірного рішення, друга передбачає багатоваріантність вирішення проблеми. Американські кейси більші за обсягом (20-25 сторінок тексту та 8-10 сторінок ілюстрацій ), європейські кейси в 1,5-2 менші за обсягом. Лідером зі збору та розповсюдження кейсів є створений в 1973 році з ініціативи 22 вищих навчальних закладів The Case Clearing House of Great Britain and Ireland; з 1991 року він називається European Case Clearing House ( ECCH ). ECCH є некомерційною організацією, яка пов'язана з організаціями , які надають і використовують кейси і розташовані в різних країнах світу. В даний час до складу ЕCCH входить близько 340 організацій, серед яких The Harvard Business School Publishing, Інститут розвитку менеджменту ( IMB ) в вейцарской Лозанні, INSEAD, у Фонтенбло у Франції , IESE в Барселоні в Іспанії, Лондонська бізнес - школа в Англії, а також Школа менеджменту в Кранфілді.. У кожної з цих організацій своя колекція кейсів , право на розповсюдження яких має ЕССН [ 2 ].

З початку 2000-х років кейси широко використовуються в закордонній практиці викладання природничих та технічних дисциплін. Розвивається практика використання кейсів при навчанні різним спеціальним дисциплінам - технологічним, економічним, медичним та іншим. Сьогодні кейс - метод широко використовується в зарубіжній практиці як один з найефективніших способів навчання вирішення проблем. Гарвардська школа бізнесу виділяє майже 90 % навчального часу на розбір конкретних кейсів, зберігаючи пріоритетне значення методу case-study. Це інтенсивний тренінг з широким використанням відеоматеріалів, комп'ютерного і програмного забезпечення. Серед закордонних вчених, що працюють над питаннями використання кейс-методу в навчальному процесі можна відзначити Е. Монтера , М. Лідере , Дж. Ерскіна , М. Норфі .

Практика роботи з кейс-методами потрапляє в нашу країну з Заходу разом з першими управлінцями, які отримали освіту за кордоном, а також зі студентами, які стажувалися за обміном. В Україні кейс-метод був уперше презентований у 1992р. фахівцями Школи державного управління ім. Дж. Кеннеді Гарвардського університету в Інституті державного управління та місцевого самоврядування (нині – Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)). В нашій державі цей метод став поширюватись тільки в другій половині 90-х років ХХ ст. як пізнавальна акселерація у процесі вивчення природничих наук. Значний внесок у його просування в Україні зробив «Центр інновацій та розвитку», який став справжнім осередком упровадження кейс-методу в освітню систему. Серед спеціалістів українського Центру інновацій та розвитку, над новою технологією працювали Ю. Сурмін, А. Сидоренко, В. Лобода, А. Фурда. Під редакцією Ю. Сурміна у 2002 р. було видано фундаментальну працю «Ситуационный анализ, или анатомия кейс-метода» [4] .

На сьогодні запровадження методу аналізу ситуацій у навчальний процес знаходиться на стадії осмислення та запозичення напрацьованих методик у закордонних вчених. Новизна і особливості використання кейс-методу вимагають його детального аналізу як виду інтерактивних форм навчання, адаптації до особливостей використання при викладанні різних дисциплін.

Опис ситуацій для стимулювання творчої і критичної діяльності слухачів може носити різний характер залежно від педагогічної мети її використання в навчальному процесі. Мета навчання за допомогою кейс - методу полягає у формуванні спеціаліста, що може правильно проаналізувати ситуацію, тобто з’ясувати сутність проблеми, виявити можливі причини їх появи, проаналізувати, можливі варіанти рішення, вибрати найбільш оптимальний з них, привести їх в дію і паралельно здійснити контроль. Застосування кейсів як форми навчання для активізації навчального процесу спрямоване на вирішення наступних завдань:

• оволодіння навичками і прийомами аналізу ситуацій зі сфери професійної діяльності;

• відпрацювання умінь збору додаткової інформації , необхідної для конкретизації вихідної ситуації ;

• придбання навичок застосування теоретичних знань для аналізу практичних проблем в ситуації невизначеності та чіткого висловлення власної точки зору в усній або письмовій формі;

• прийняття рішень з розробки плану дій , орієнтованих на досягнення кінцевого результату ;

• відпрацювання вміння конструктивно критично оцінювати точки зору інших і самостійно приймати рішення на основі групового обговорення;

• оволодіння умінням використовувати зворотний зв'язок і отримувати користь зі своїх і чужих помилок.

Метод кейсів нині посідає провідні позиції в навчальному процесі більшості американських і європейських вишів. Він вважається одним з найефективніших способів навчання студентів навичкам розв’язання типових проблем.

.

 

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Рибачук-Ярова Т.В., Історія виникнення кейс-методу та його суть
  2. Голубєва Μ. Ο., Єгорова В.В. Історія виникнення та розвитку методу випадків і ситуацій
  3. Вікіпедія [Електронний ресурс] – Режим доступу: file:///C:/Users/Я/Desktop/Кейс-технології-20181001T034343Z-001/Кейс-технології/Кейс-метод%20—%20Вікіпедія.htm
  4. Ю.П. Сурмін Кейс-метод: становлення та розвиток в Україні //Вісник НАДУ – 2015. - №2. – С.19-28.
  5. История кейсов от Колумба до наших дней [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://changellenge.com/case-history/

 

Категорія: Методична робота | Додав: Dunkan_MaklauD (01.10.2018)
Переглядів: 15 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar